Сборник лучших легенд и полезных притч
У цьому збірнику ви знайдете кращі притчі для для різних виступів, для будь-якого віку. Сайт Кращі легенди і притчі.
Ці притчі ми використовуємо при навчанні ораторському мистецтву.
Скористайтеся пошуком для пошуку потрібної притчі. Введіть в “Пошук” будь-яке слово українською мовою.
Залишайте відгуки під притчами.
З повагою, Болсунов Олег.
Василь Сухомлинський
Дідусь з онуком йшли великим лісом. Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами. Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.
– Дідусю, он хатинка! – радісно вигукнув онук.
– Може, в ній переночуємо?
Василь Сухомлинський
Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.
Посеред шляху лежав камінь.
Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.
Сучасна притча
Збирається дід в магазин і бурмоче під ніс:
– Треба б пшона купити – кота приблудного погодувати.
Онук, почувши це, здивувався:
– Дід, ти кота пшоном годувати зібрався? Кашу будеш варити?
– Ось ще! – гмикнув дід.
– Посиплю пшоно біля ганку, злетяться горобці – нехай ловить.
Філософська притча
Одного разу чоловік сидів в оазисі, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов
юнак і запитав:
– Я жодного разу тут не був. Які люди живуть у цьому місті?
Старий відповів йому питанням:
– А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?
– Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти!
– Тут ти зустрінеш таких самих, – відповів йому старий. Трохи згодом, інша людина
наблизився до цього місця і задав те ж питання:
– Я щойно приїхав. Скажи, старий, які люди живуть у цьому місті?
Старий відповів тим же:
– А скажи, синку, як вели себе люди в тому місті, звідки ти прийшов?
– О, це були добрі, гостинні і благородні душі. У мене там залишилося багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися.
– Ти знайдеш таких само і тут, – відповів старий.
Купець, який неподалік поїв своїх верблюдів, чув обидва діалогу. І як тільки друга людина
відійшов, він звернувся до старого з докором:
– Як ти можеш двом людям дати два абсолютно різних відповіді на один і той же питання?
– Сину мій, кожен носить свій світ у своєму серці. Той, хто в минулому не знайшов нічого хорошого в тих
краях, звідки він прийшов, тут і тим більше не знайде нічого. Навпаки ж, той, у кого були друзі
в іншому місті, і тут теж знайде вірних і відданих друзів. Бо, бач, що оточують
нас люди стають тим, що ми знаходимо в них.
Якось вчитель покликав своїх учнів і показав їм чистий аркуш паперу.
– Що ви тут бачите? – спитав він їх.
– Точку, – відповів один учень.
Інші учні погодились і підтримали його, бо також бачили на білому аркуші точку.
– Придивіться уважніше, – сказав учитель.
– Тут чорна точка, – доповнив відповідь другий учень.
– Ні! – заперечив третій учень, – тут маленька чорна точка. Вірно?
Всі інші учні закивали у знак згоди. Всі в очікуванні дивились на учителя.
– З одного боку, жаль, що всі мої учні побачили тільки маленьку чорну точку і ніхто не помітив чистого білого аркуша…
І посміхаючись, добавив після довгої паузи:
– А з іншого, мені ще є чому вас навчати.
Один пілот летів над Каліфорнією. І він сказав своєму другу:
– Поглянь вниз на це прекрасне озеро. Я народився неподалік від нього, он там моя село.
Він вказав на маленьке село, яка, точно на сідалі, розташувалася на пагорбах неподалік від озера, і зауважив:
– Я народився там. Дитиною я часто сидів біля озера і ловив рибу. Риболовля була моїм улюбленим заняттям. Але в той час, коли я був дитиною, що ловить рибу в озері, в небі завжди літали літаки. Вони пролітали над моєю головою, і я мріяв про той день, коли я зможу сам стати пілотом і керувати літаком. Це було моєю єдиною мрією. Тепер вона здійснилася. І тепер я кожного разу дивлюся вниз на це озеро і мрію про той час, коли я піду на пенсію і знову почну ловити рибу. Адже моє озеро таке прекрасне…
Сучасна притча
Притча українською мовою
Мати наставляла доньку-підлітка:
– Вибір чоловіка – відповідальна справа. До цього треба ставитися з розумом. Ось подивися на тата. Він може полагодити все, що завгодно: і машину сам чинить, і в будинку все може полагодити: електрика, сантехніку … І меблі, якщо зламається, теж полагодить …
Донька кивала головою. Все це відбувалося на її очах.
– Якщо ти знайдеш собі такого чоловіка, – продовжувала мати, – то у тебе ніколи не буде нічого нового.
Багато сотень років тому одна собака відвідала індійський храм, в якому була тисяча дзеркал. Вона дісталася до храму. Подорож до нього тривала багато тижнів. Піднялася сходами храму, увійшла в нього і опинилася в святилищі, прикрашеному тисячами дзеркал. Озирнувшись довкола, собака побачила в дзеркалах тисячу собак і, злякавшись, вищирила зуби.
Підібгавши хвіст, вона вискочила з храму, впевнена в тому, що світ є скопищем злих собак. З тих пір собака більше ніколи не переступала поріг цього храму.
Через місяць до храму з тисячею дзеркал прийшла інша собака. Вона також піднялася сходами храму, увійшла в нього і, глянувши в дзеркало, побачив тисячі доброзичливих і миролюбно налаштованих собак. Вона покинула храм з упевненістю, що світ сповнений доброзичливих собак.
Один буддійський майстер зачитав учням прекрасний текст, який зворушив усіх слухачів. Учні відразу запитали:
— Хто написав цей текст?
— Якщо я скажу, що цей текст написав Будда, ви будете благоговіти перед текстом, кожного ранку перечитувати та вихваляти його. Якщо я скажу, що цей текст написав патріарх, ви будете відчувати велику повагу, але не будете схилятися перед ним так, як перед текстом Будди. Якщо ж я скажу, що автор тексту простий монах, ви розгубитесь.
А якщо дізнаєтесь, що текст написав наш кухар, ви просто посмієтесь, – відповів учитель.
Декілька чоловік палюжили одного мудреця, коли він проходив по їх вулиці. Але він відповідав їм посмішкою, дякував і бажав здоров’я. Один пересічний прохожий запитав старця:
– Ти дякував і бажав цим людям здоров’я, невже ти не почуваєш до них гніву та образи?
На що старий відповів:
– Коли я приходжу на базар, я можу витратити лише те, що є у мене в гаманці. Так само і при спілкуванні з людьми, я можу витрачати лише те, чим наповнена моя душа.
Історична притча
Притча українською мовою
У тридцяті роки XX століття одна японська компанія купила в США промисловий верстат. Місяць по тому виробники отримали телеграму: «Верстат не працює. Надішліть настроювача ».
Виробник направив туди фахівця, але з Японії надійшла нова телеграма: «Настроювач занадто молодий. Надішліть кого-небудь досвідченіші ».
Виробник вислав телеграму: «Краще скористайтеся його послугами, тому що він – винахідник цього верстата».
Батько зі своїм сином і мулом в полуденну спеку подорожував по курних провулках міста. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.
– Бідний хлопчик, – сказав перехожий, – його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш ліниво сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?
Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з мула і велів сину сісти на нього. Незабаром зустрівся їм інший чоловік. Гучним голосом він сказав:
– Як не соромно! Малий сидить верхи на мулі, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом.
Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на мула позаду нього.
– Люди добрі, бачили ви щось подібне? – Заголосила жінка, що йшла їм на зустріч. – Так мучити тварину! У бідного мула вже провисла спина, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван, бідна істота!
Не кажучи ні слова батько і син, осоромлені, злізли з мула. Щойно вони зробили кілька кроків, як зустрівся їм старий дід і почав насміхатися з них:
– Чого це ваш мул нічого не робить, не приносить ніякої користі і навіть не везе когось з вас на собі?
Батько сунув мулу повну пригорщу соломи і поклав руку на плече сина.
– Що б ми не робили, – сказав він, – обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згодний. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, що нам робити.
Одного разу до Вчителя прийшов подорожній. Він сів за стіл навпроти Вчителя і мовчки дивився, як той читає книгу. Приблизно через годину гість сказав:
– О, Великий Учитель, я йшов багато місяців, щоб зустрітися зтобою тут і поставити одне лише питання: «Що найголовніше, що варто в собі розвивати в першу чергу?»
– Мізки, – відповів Учитель.
– Великий Учитель, чому «мізки»? Що ти маєш на увазі? -Здивувався гість.
– По-перше, не називай мене великим, – сказав Учитель. – А по-друге, якщо б ти думав мізками, а не ногами, не йшов би стільки тижнів. Ти написав би листа.
Батько зі своїм сином і мулом в полуденну спеку подорожував. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.
— Бідний хлопчик, — сказав перехожий, — його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш ліниво сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?
Купив чоловік собі новий дім – великий, красивий – і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькій хаті жив заздрісний сусід.
Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там – купа сміття.
— Сер, в чому секрет вашого успіху? — запитав один журналіст успішного підприємця. – Я розумію, що це довга розмова, але якщо коротко?
— Можна й коротко… Я можу сказати вам на це лише два слова.
— Лише два слова? І які?
— Вірні рішення.
— А як же ви приймаєте вірні рішення?
— Ну, тут вистачить й одного слова, – посміхнувся підприємець.
— Невже? І що то за слово?
— Досвід!
— А… як же ви отримуєте той самий досвід?
І вже щиро усміхаючись, чоловік відповів:
— Усього два слова.
— Які?
— Невірні рішення…
Працівник зайшов до господаря і каже:
– Хазяїн! Чому ти мені платиш всього п’ятдесят копійок, а Івану завжди п’ять рублів?
Господар подивився у вікно і каже:
– Бачу я, хтось їде. Начебто сіно повз нас везуть. Вийди-но, дізнайся!
Вийшов працівник. Зайшов знову і каже:
– Правда, господар. Сіно везуть.
– А не знаєш звідки? Може, з Семеновских луків?
– Не знаю.
– Сходи і довідайся.
Пішов працівник. Знову входить.
– Хазяїн! Точно, з Семеновских лугів.
– А не знаєш, сіно першого або другого укосу?
– Не знаю.
– Так сходи, дізнайся!
Вийшов працівник. Повертається знову.
– Хазяїн! Першого укосу!
– А не знаєш, за чим?
– Не знаю.
– Так сходи, дізнайся.
Сходив. Повернувся і каже:
– Хазяїн! За п’ять рублів.
– А дешевше не віддають?
– Не знаю.
У цей момент входить Іван і каже:
– Хазяїн! Повз везли сіно з Семеновских лугів першого укосу. Просили по 5 рублів. Сторгувалися по 3 рублі за воз. Купувати?
– Купуй!
Потім господар повертається до першого працівнику і говорить:
– Тепер ти зрозумів, чому тобі платять 50 копійок, а Івану 5 рублів?
У фермера перестав працювати трактор.Всі спроби фермера і його сусідів полагодити двигун були марні.
Нарешті він покликав фахівця. Той оглянув трактор. Спробував, як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив.
Потім узяв молоток і один раз вдарив по мотору.
Простий собі такий камінь. Нічим не примітний. І ось, одного разу, його побачив скульптор. Він обійшов навколо нього кілька разів. І пішов у задумі.