Выбрось все, что не работает

Выбрось все, что не работает

Выбрось все, что не работает. Прямо сейчас. Вот возьми и неси в мусор.
Например туфли, в которых ты спотыкаешься, неудобно в них — в топку!
Наушники, в которых одно ухо барахлит, а так еще ничего — туда же. Вместе с умершими колонками.
Тарелку от старого сервиза, в которую даже печенье не положишь — такая она дурацкая. Выставь у подъезда, вдруг кому-то счастье.
Листик с диетой на дверце холодильника (не смешно!!!)
Ежевечерние разговоры по телефону, когда она тебе: «Ну ты представляешь, какой ужас!» — а ты: «Угу! Конечно!» — а сама в это время переминаешься с ноги на ногу, потому что несмотренный Хаус и ты некупанная в ароматной ванной после тяжелого дня. А у нее каждый день ужас — зачем оно тебе?
Слова утром: «Еще пять минут!» — таймеру на мобильном пофиг. Или вставай вовремя, или ставь время для себя, а не «по совести». Не работает!!!
Манеру тереть глаза, когда они накрашены (или не крась, или не три! Глазам же больно!)
Переживания по поводу того, все ли ты за сегодня успела сделать идеально (nobody is perfect — на холодильник вместо диеты!)
Сожаления о прошлых поступках, отношениях, о выборе, сделанном когда-то… Сожаления — к черту! Все правильно. Что бы там ни было, это было единственно верное решение для тебя тогдашней, в той конкретной ситуации. Никакого раскаяния, только опыт и благодарность.
Раздумья о том, «а что, если бы…» — или делай, или не думай. Попробуй — понравится — иди дальше. Каток, японский язык, познакомиться с кем-то, новую работу, изменить стрижку, сходить в театр и пр. Прямо завтра — хотя бы что-то одно, а? Вместо раздумий, которые отменить.
Привычку всегда по несколько раз извиняться. Достаточно одного искреннего «прости», если есть причина. Все остальное — лишнее, балласт.
Кофты, платья, джинсы и прочую ерунду, которая тебе не идет, не нравится, старит, полнит и т. п. Никаких дач!; В утиль!; Ты себя не на помойке нашла, ходи всегда красивой!;
«Чемоданные отношения» — когда нести тяжело, а бросить жалко. Руки еще не отваливаются? Решись наконец-то, и перейди на элегантные кейсы с такими колесиками, которые сами собой едут ко всеобщему удовольствию. Красиво, легко, комфортно, надежно. Метафора понятна?
Остатки косметики, ненужные лекарства, баночки-скляночки — долой. Ты заслуживаешь только лучшего, свежего, классного. И самое главное — здоровья и красоты.
Обещания «как-нибудь пересечься», написать, сделать, занести, купить, и т. п. — если оно висит дольше недели (ну двух, ладно!) и никто не умер, видимо, не надо. Лишнее. Вычеркиваем.
Слова «я не умею» или «я в этом не разбираюсь» — не работают. Разбирайся, учись, умей, или плати тому, кто умеет. Ты же не комплексы в себе выращиваешь, а стараешься себе облегчить жизнь, правда?
Воспоминания, от которых слезы на глазах и руки трясутся. Если есть, выбрось. Вернутся — еще раз «delete». Нечего тебе жизнь отравлять! Было да сплыло!
Манеру всегда уступать, «быть хорошей девочкой», тихо помалкивать, даже когда тебе что-то очень сильно надо, но «что люди подумают» — рви с корнем. Говори, проси, комментируй, высказывайся, вежливо и тактично, но по-своему и о своем. Хорошие девочки попадают на небеса, а плохие — куда захотят.
Страх состариться, боязнь нового, сомнения в своей красоте и привлекательности, неверие в свое счастье — в плотный пакет, сжечь и пепел по ветру. Не работает: не помогает, а только мешает жить по-человечески.
Поломанные дверцы и ручки — вместе с кухней, плитой, чайником и пр. Чинить дороже. Выброси — скорее купишь новое, такое, как нравится.
Привычку просерать время в интернете — прямо сейчас брось.
Дочитаешь, и иди гулять на улицу. Там хорошо, там свежий ветер, солнце,зелень. Пройдись, подыши, посмотри, понюхай.
Это живое.
Это работает.

Притча. Недовольные люди

Притча. Недовольные люди

Попал человек в рай. Смотрит, а там все люди ходят радостные, счастливые, открытые, доброжелательные. А вокруг всё как в обычной жизни. Походил он, погулял, понравилось. И говорит архангелу:

— А можно посмотреть, что такое ад? Хоть одним глазком!

— Хорошо, пойдём, покажу.

Приходят они в ад. Человек смотрит, а там вроде бы на первый взгляд всё так же как в раю: та же обычная жизнь, только люди все злые, обиженные, видно, что плохо им тут. Он спрашивает у архангела:

— Тут же всё вроде так же, как и в раю! Почему они все такие недовольные?

— А потому что они думают, что в раю лучше.

Притча. Твой крест

Одному человеку казалось, что он живёт очень тяжело. И пошёл он однажды к Богу, рассказал о своих несчастьях и попросил у него:

— Можно, я выберу себе иной крест?

Посмотрел Бог на человека с улыбкой, завёл его в хранилище, где были кресты, и говорит:

— Выбирай.

Зашёл человек в хранилище, посмотрел и удивился: «Каких только здесь нет крестов — и маленькие, и большие, и средние, и тяжёлые, и лёгкие». Долго ходил человек по хранилищу, выискивая самый малый и лёгкий крест, и, наконец, нашёл маленький-маленький, лёгонький-лёгонький крестик, который стоял у самой двери. Подошёл  человек к Богу и говорит:

— Боже, можно мне взять этот?

— Можно, — ответил Бог. — Это твой собственный и есть.

/ Притча. Твой крест /

Легенда. Погоня за мошенниками

Легенда. Погоня за мошенниками

В самом конце 1910-х годов несколько крупнейших мошенников Америки объединились в профессиональную организацию со штаб-квартирой   в   Денвере,   штат   Колорадо.   В зимние месяцы они разъезжались по южным штатам, занимаясь своим ремеслом. В 1920 году  Джо  Фьюри,  лидер  организации,  нахо­дился   в   поездке   по   Техасу,   зарабатывая сотни   тысяч   долларов   классическими  мо­шенническими приемами.

К примеру, в Форт-Ворте ом встретил   простака   по   имени   Дж.   Франк Норфлит,   скотовода,   владельца   большого ранчо. Норфлит, соблазненный обещанными жуликом богатствами,  снял  с  банковского счета все, что там было, — 45 тысяч дол­ларов и отдал их Фьюри и его помощникам. Спустя несколько дней они вернули ему его «миллионы»,  которые  на  поверку  оказались «куклой»:   парой   настоящих  долларовых  ку­пюр поверх  толстых  пачек  нарезанной  га­зетной бумаги,

Фьюри и его люди проделывали этот трюк сотни раз, и облапошенные клиенты обычно были настолько сражены собственной глупостью, что покорно принимали урок и смирялись с потерей денег. Но Норфлит оказался непохожим на других. Он пошел в полицию, где ему сказали, что дело почти безнадежное. “Тогда я сам найду их”, — заявил Норфлит детективам. Его жена взяла на себя заботы о ранчо, пока Норфлит разъезжал по стране, разыс­кивая тех, кто, подобно ему, стал жертвой мошенников. Он нашел собрата по несчастью, и сообща они опознали в Сан-Франииско одного из мошенников. Им даже удалось привлечь его к суду. Тот покончил с собой, предпочтя такой исход длительному сроку тюремного заключения.

Норфлит продолжал. Он выследил второго мошенника в Монтане, связал его, как теленка, и протащил по грязным улицам до городской тюрьмы. В поисках Джо Фьюри и его правой руки, В. Б. Спенсера, он путеше­ствовал не только по стране, но и выезжал в Англию, Канаду и Мексику. Обнаружив Спенсера в Монреале, Норфлит побежал за ним по улице. Спенсеру удалось скрыться, но скотовод не потерял следа и поймал его в Солт-Лейк-Сити. Спенсер предпочел строгость закона самосуду Норфлита и явился с повинной.

Норфлит обнаружил Фьюри в городке Лжексонвилл, штат Флорида, и собственно­ручно препроводил его в Техас, где передал в руки правосудия. Но на этом не остановил­ся: он добрался до Денвера, задумав уничто­жить всю организацию. Истратив не толь­ко крупную сумму денег, но еще и один год своей жизни на преследования, он добился того, что все руководители организации попали за решетку. Даже те, кого ему не удалось поймать, были так напуганы, что явились с повинной.

За пять лет охоты Норфлит в одиночку разрушил крупнейшую в стране организацию мошенников. Да, он потерял много денег, много времени, но добился своего. Говорят, он умер счастли­вым человеком.

Притча. Волк и лиса

Притча. Волк и лиса

Притча с комментарием от Юрия Зайцев

Волк испытывал сильную жажду. До реки бежать было далековато, поэтому он спустился в глубокий колодец, чтобы напиться воды. Напившись, волк почувствовал глубокое облегчение. Отдохнув в прохладе, он стал выбираться из колодца. Но выяснилось, что это сделать не получается никак. Вот тут волк сильно загоревал.
Пришла лиса, увидела волка на дне колодца и сказала ему:
— Ты, дружок, поступил безрассудно. Прежде чем спускаться в колодец, тебе следовало бы подумать, как ты будешь выбираться из него.

Очень часто люди начинают новое дело, завязывают очень близкие отношения или вступают с кем-то в общий бизнес. При этом они, прежде всего, размышляют о достоинствах своего решения, об ожидаемых выгодах.
Но бывает так, что намного полезней подумать, как при необходимости сможешь «вылезти из колодца».
Недаром говорят, что в мафии, в спецслужбах и в сомнительных ссудах вход – рубль, выход сто…
Очень важно уметь не входить в безвыходное положение.
Успехов нам в этом.
С уважением, Юрий Зайцев.

————————————

Печатается с разрешения автора. Юрий Зайцев, г. Днепродзержинск, журналист, директор газеты “Событие”

Ссылка на страничку автора ВКонтакте

Притча. Волк и лиса

Щоб ти став кращім

Василь Сухомлинський

Дідусь з онуком йшли великим лісом. Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами. Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.

– Дідусю, он хатинка! – радісно вигукнув онук.

– Може, в ній переночуємо?

Читати далі…

Бо я – людина

Василь Сухомлинський

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син.

Посеред шляху лежав камінь.

Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Читати далі…

 

Притча. Кіт і пшоно

Сучасна притча

Збирається дід в магазин і бурмоче під ніс:

– Треба б пшона купити – кота приблудного погодувати.

Онук, почувши це, здивувався:

– Дід, ти кота пшоном годувати зібрався? Кашу будеш варити?

– Ось ще! – гмикнув дід.

– Посиплю пшоно біля ганку, злетяться горобці – нехай ловить.

Які люди живуть в цьому місті?

Це було давним-давно. Але ця історія до сих пір жива.

Один сивий чоловік сидів біля входу в одне східне місто. До старого підійшов юнак і запитав:

– Я жодного разу тут не був. Скажить мені, а які люди живуть в цьому місті?

Читати далі …

Білий аркуш та чорна точка.

Якось вчитель покликав своїх учнів і показав їм чистий аркуш паперу.

– Що ви тут бачите? – спитав він їх.

– Точку, – відповів один учень.

Інші учні погодились і підтримали його, бо також бачили на білому аркуші точку.

– Придивіться уважніше, – сказав учитель.

– Тут чорна точка, – доповнив відповідь другий учень.

– Ні! – заперечив третій учень, – тут маленька чорна точка. Вірно?

Всі інші учні закивали у знак згоди. Всі в очікуванні дивились на учителя.

– З одного боку, жаль, що всі мої учні побачили тільки маленьку чорну точку і ніхто не помітив чистого білого аркуша…

І посміхаючись, добавив після довгої паузи:

– А з іншого, мені ще є чому вас навчати.

Мрія. Притча

Один пілот летів над Каліфорнією. І він сказав своєму другу:

– Поглянь вниз на це прекрасне озеро. Я народився неподалік від нього, он там моя село.

Він вказав на маленьке село, яка, точно на сідалі, розташувалася на пагорбах неподалік від озера, і зауважив:

– Я народився там. Дитиною я часто сидів біля озера і ловив рибу. Риболовля була моїм улюбленим заняттям. Але в той час, коли я був дитиною, що ловить рибу в озері, в небі завжди літали літаки. Вони пролітали над моєю головою, і я мріяв про той день, коли я зможу сам стати пілотом і керувати літаком. Це було моєю єдиною мрією. Тепер вона здійснилася. І тепер я кожного разу дивлюся вниз на це озеро і мрію про той час, коли я піду на пенсію і знову почну ловити рибу. Адже моє озеро таке прекрасне…

Читати найкращі притчі українською мовою

Як обрати чоловіка?

Сучасна притча

Притча українською мовою

 

Мати наставляла доньку-підлітка:

– Вибір чоловіка – відповідальна справа. До цього треба ставитися з розумом. Ось подивися на тата. Він може полагодити все, що завгодно: і машину сам чинить, і в будинку все може полагодити: електрика, сантехніку … І меблі, якщо зламається, теж полагодить …

Донька кивала головою. Все це відбувалося на її очах.

– Якщо ти знайдеш собі такого чоловіка, – продовжувала мати, – то у тебе ніколи не буде нічого нового.

Притча. Тисяча дзеркал

Багато сотень років тому одна собака відвідала індійський храм, в якому була тисяча дзеркал. Вона дісталася до храму. Подорож до нього тривала багато тижнів. Піднялася сходами храму, увійшла в нього і опинилася в святилищі, прикрашеному тисячами дзеркал. Озирнувшись довкола, собака побачила в дзеркалах тисячу собак і, злякавшись, вищирила зуби.

Підібгавши хвіст, вона вискочила з храму, впевнена в тому, що світ є скопищем злих собак. З тих пір собака більше ніколи не переступала поріг цього храму.

Через місяць до храму з тисячею дзеркал прийшла інша собака. Вона також піднялася сходами храму, увійшла в нього і, глянувши в дзеркало, побачив тисячі доброзичливих і миролюбно налаштованих собак. Вона покинула храм з упевненістю, що світ сповнений доброзичливих собак.

 

Автор. Притча українською мовою.

Один буддійський майстер зачитав учням прекрасний текст, який зворушив усіх слухачів. Учні відразу запитали:

— Хто написав цей текст?

— Якщо я скажу, що цей текст написав Будда, ви будете благоговіти перед текстом, кожного ранку перечитувати та вихваляти його. Якщо я скажу, що цей текст написав патріарх, ви будете відчувати велику повагу, але не будете схилятися перед ним так, як перед текстом Будди. Якщо ж я скажу, що автор тексту простий монах, ви розгубитесь.

А якщо дізнаєтесь, що текст написав наш кухар, ви просто посмієтесь, – відповів учитель.

Відповідь. Притча українською мовою.

Декілька чоловік палюжили одного мудреця, коли він проходив по їх вулиці. Але він відповідав їм посмішкою, дякував і бажав здоров’я. Один пересічний прохожий запитав старця:

– Ти дякував і бажав цим людям здоров’я, невже ти не почуваєш до них гніву та образи?

На що старий відповів:

– Коли я приходжу на базар, я можу витратити лише те, що є у мене в гаманці. Так само і при спілкуванні з людьми, я можу витрачати лише те, чим наповнена моя душа.

Молодий спеціаліст

Історична притча

Притча українською мовою

У тридцяті роки XX століття одна японська компанія купила в США промисловий верстат. Місяць по тому виробники отримали телеграму: «Верстат не працює. Надішліть настроювача ».

Виробник направив туди фахівця, але з Японії надійшла нова телеграма: «Настроювач занадто молодий. Надішліть кого-небудь досвідченіші ».

Виробник вислав телеграму: «Краще скористайтеся його послугами, тому що він – винахідник цього верстата».

Притча українською мовою. Знайдеться той, хто не згоден

Притча українською мовою. Знайдеться той, хто не згоден

Батько зі своїм сином і мулом в полуденну спеку подорожував по курних провулках міста. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.

– Бідний хлопчик, – сказав перехожий, – його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш ліниво сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?

Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з мула і велів сину сісти на нього. Незабаром зустрівся їм інший чоловік. Гучним голосом він сказав:

– Як не соромно! Малий сидить верхи на мулі, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом.

Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на мула позаду нього.

– Люди добрі, бачили ви щось подібне? – Заголосила жінка, що йшла їм на зустріч. – Так мучити тварину! У бідного мула вже провисла спина, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван, бідна істота!

Не кажучи ні слова батько і син, осоромлені, злізли з мула. Щойно вони зробили кілька кроків, як зустрівся їм старий дід і почав насміхатися з них:

– Чого це ваш мул нічого не робить, не приносить ніякої користі і навіть не везе когось з вас на собі?

Батько сунув мулу повну пригорщу соломи і поклав руку на плече сина.

– Що б ми не робили, – сказав він, – обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згодний. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, що нам робити.

 

Притча. Що саме головне?

Одного разу до Вчителя прийшов подорожній. Він сів за стіл навпроти Вчителя і мовчки дивився, як той читає книгу. Приблизно через годину гість сказав:


– О, Великий Учитель, я йшов багато місяців, щоб зустрітися зтобою тут і поставити одне лише питання: «Що найголовніше, що варто в собі розвивати в першу чергу?»


– Мізки, – відповів Учитель.


– Великий Учитель, чому «мізки»? Що ти маєш на увазі? -Здивувався гість.


– По-перше, не називай мене великим, – сказав Учитель. – А по-друге, якщо б ти думав мізками, а не ногами, не йшов би стільки тижнів. Ти написав би листа.

Завжди знайдеться той, хто не згоден

Батько зі своїм сином і мулом в полуденну спеку подорожував. Батько сидів верхи на мулі, а син вів його за вуздечку.

— Бідний хлопчик, — сказав перехожий, — його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш ліниво сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил?

Читати далі…

Відро з яблуками

Купив чоловік собі новий дім – великий, красивий – і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькій хаті жив заздрісний сусід.

Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там – купа сміття.

Читати далі…