Одного разу почалася дуже сильна злива. Всі діти прибігли додому, але наймолодшої доньки не було.
Мати занепокоїлася і пішла шукати її. Надворі йшов дощ, безперервно виблискували блискавки і гримів грім. Від цих блискавок ставало страшно і моторошно.
Мама кожен раз лякалася при виблискуванні блискавки.
Незабаром, жінка знайшла свою дочку, дівчинка бігала і гралася під дощем.
Вся змокла, але щаслива вона стрибала і танцювала. І кожен раз, коли в небі вдаряла блискавка, дівчинка піднімала своє обличчя та сміялась! Мама була дуже здивована:
— Що ти робиш? — запитала вона. —Тобі не страшно? Невже ти зовсім не боїшся грози?
— А чого тут боятися? — Весело відповіла дівчинка.- Мамо, дивись, я танцюю, — а небо мене фотографує!
