Притча. Вихід з лабіринту

Притча.Вихід з лабіринту

Одного разу Майстер привів свого учня в парк, розташований біля підніжжя гори. У парку знаходився складний лабіринт з високими і гладкими стінами. Дах у лабіринту був відсутній, і його переходи висвітлювалися сонячним світлом.

Майстер підвів учня до входу в лабіринт і велів йому відшукати вихід. Учень блукав у лабіринті цілий день і цілу ніч, але раз за разом незмінно заходив у глухий кут. Зневірившись вибратися назовні, він впав на землю і заснув.

Відчувши, як хтось трясе його за плече, учень відкрив очі. Над ним стояв Майстер.

— Іди за мною, — сказав він.

Вийшовши з лабіринту, даос, не обертаючись, став підніматися на гору. Піднявшись на вершину, він звелів:

— Подивися вниз!

З місця, на якому вони стояли, лабіринт було видно як на долоні.

— Дивлячись звідси, ти можеш відшукати шлях, що веде до виходу з лабіринту?

— Це нескладно, — сказав учень. — Потрібно тільки уважно придивитися.

— Знайди його і гарненько запам’ятай, — велів Учитель. Через деякий час вони спустилися з гори, учень увійшов в лабіринт і впевнено минув його, ні разу не збившись і не заблукавши.

— Урок, який ти отримав сьогодні, стосується одного з головних секретів Мистецтва Життя, — зустрівши учня біля виходу, сказав даос.

— Чим далі ти відсторонюється від ситуації, чим вище над нею піднімаєшся, чим більшу поверхню охоплює твій погляд, тим простіше відшукати правильне рішення.