Притча про Великого Атеїста. Притча українською мовою.

Давним-давно, більше тисячі років тому назад, жив один молодий парубок. Його національність не має значення, так само як і його походження. Та задумав якось той парубок бути атеїстом. А ходили у той час чутки про одного Великого Атеїста, що міг будь-якого священика в диспуті за пояс заткнути. І вирішив парубок знайти цього чоловіка і стати його учнем. Багато доріг він пройшов, безліч людей розпитав і ось, через деякий час його мандрівки, він підійшов до будиночку, де, як йому сказали, і жив цей Великий Атеїст. На стукіт йому відповів старечий голос:

— Кого там проти ночі несе?

— Вибачте, але чи не тут живе Великий Атеїст?

— Поки що живу, молодий чоловік.

— Я пройшов багато кілометрів, я мандрував по різним країнам, щоб знайти вас. Я хочу стати вашим учнем.

Старий здивовано подивився на парубка.

— Учнем? Але чому ти можеш у мене навчитися? Я не ремісник, не вчений, не поет.

— Я чув, що ви – Великий Атеїст! Я теж атеїст і хотів би слухати ваші аргументи і навчатися.

— Так ти, юначе, атеїст?

— Так! Я не вірю ні в яких богів. Вони не існують.

— Що ж. Цікаво… Але послухай мене, молодий чоловіче, чи читав ти Біблію, Коран чи Апокрифи?

— Ні, але…

— Не перебивай старших, юначе. Ти розмовляв зі жерцями, священиками, імамами?

— Ні.

— Чи здійснював ти паломництво у святі місця?

— Ні, але навіщо? Я ж не вірю в це!

— Ти жив при скиті пустельників, спостерігаючи за їх життям і розмовляючи з ними?

— Ні.

— Ну тоді, юначе, ти не атеїст.

— А хто ж я тоді?

— Ти – невіглас!