Менеджер і програміст. Притча українською мовою.

Чоловік, що летів на повітряній кулі, виявив, що загубився. Він спустився трохи нижче і помітив на землі жінку. Спустившись ще трохи нижче, він звернувся до неї:

— Вибачте, не могли б ви допомогти? Я домовився з другом зустрітися годину тому, але не знаю, де зараз знаходжуся.

— Ви знаходитесь на повітряній кулі у 30 футах від поверхні Землі, між 40 і 41 градусом північної широти і між 59 і 60 градусом західної довготи відповіла жінка.

— Ви, мабуть, програміст? – посміхнувся чоловік.

— Так, а як ви здогадалися?

— Ви мені дали абсолютно точну відповідь, але я зовсім не уявляю, що робити з цією інформацією, і я все ще не знаю де я. Відверто кажучи, ви мені зовсім нічим не допомогли.

— А ви, напевно, менеджер? – в свою чергу відповіла жінка.

— Так. А ви як здогадались?

— Ви не знаєте, де перебуваєте і куди прямуєте. Піднялися ви туди, завдяки повітрю. Ви дали обіцянку, яку не уявляєте, як виконувати, і очікуєте, що люди, які знаходяться нижче вас, вирішать ваші проблеми. І, нарешті, зараз ви в тому ж самому становищі, в якому перебували до зустрічі зі мною, але чомусь тепер у цьому виявилася винна я. J

Роздуми про минуле. Притча українською мовою.

Притча від Пауло Коельо

Напередодні Різдва чоловік і дружина оцінювали рік, який наближався до кінця. За обідом у ресторані чоловік став скаржитися на те, що пішов не тим шляхом, по якому, на його думку, він повинен був піти. Дружина пильно дивилася на різдвяну ялинку, що прикрашала ресторан. Чоловік подумав, що вона більше не зацікавлена ​​в розмові, і змінив тему:

— Ну не чудові чи лампочки на ялинці! — Сказав він.

— Так, ти правий, вони — чудові, — відповіла дружина.

— Але якщо ти подивишся пильніше, то побачиш, що серед цих лампочок є декілька, які перегоріли. І ось я думаю, марнувати мені свій час на не працюючі лампочки чи краще радіти величезній кількості вогників, які освітлюють ялинку?

Не «що», а «як». Притча українською мовою.

Один східний володар побачив страшний сон, ніби у нього випали один за іншим всі зуби. У сильному хвилюванні він покликав до себе тлумача снів. Той вислухав його стурбовано і сказав:

— Повелитель, я повинен повідомити тобі сумну звістку. Ти втратиш одного за іншим всіх своїх близьких.

Ці слова стурбували володаря. Він відмахнувся від такої звістки і засумував. Побачивши володаря у такому поганому настрої, інший тлумач снів, який, теж чув про цей сон сказав:

— Я щасливий повідомити тобі радісну звістку — ти переживеш усіх своїх рідних.

Володар був втішений і щедро нагородив його за це передбачення. Придворні дуже здивувалися:

— Адже ти сказав йому те ж саме, що і твій попередник, так чому ж він був відісланий, а ти винагороджений? — питали вони.

На що була відповідь:

— Ми обидва однаково тлумачили сон. Але все залежить від того, не «що» сказати, а «як» сказати …

Вічний двигун. Притча українською мовою.

Один вчений-фізик, філософ усе своє свідоме життя присвятив тому, що шукав секрет вічного двигуна. Майже всесь світ об’їздив, де тільки він не був і яких книжок він тільки не прочитав. Шукав безліч рішень для здійснення мрії. І так і не знайшов його. Помер і потрапив у Рай. Там його Господь і питає:

— Чим ти займався все своє життя? Кому і як допомагав?

— Я вчений-фізик, — відповів той, — подарував людям багато винаходів корисних, але найголовніша моя мета була: це секрет вічного двигуна.

І, подумавши, додав:

— А Ви не знаєте його?

— Знаю.

Приводить Господь його в звичну для вченого аудиторію, йде сам до дошки і починає писати всілякі фомули і розрахунки, а вчений записує все в зошит. Після того як Бог закінчив писати, вчений встає і питає:

— А ось у Вас там помилка, як же так, адже розрахунки не вірні і нічого не вийде?

А Господь відповідає:

— Я знаю… помилки — це і є той самий секрет вічного двигуна…

Притча. Сто майстрів

Притча. Сто майстрів

В одному далекому селі жив один вже не молодий, навіть цілком зрілий чоловік. І більше всього на світі йому хотілося навчитися керувати людьми мудро, корисно, і, саме головне, на благо і справі, і людям. Все добре, тільки одне його бентежило — хотілося, щоб його навчав Справжній майстер, майстер з Великої літери. Людині здавалося, що всі майстри, про яких йому говорили — профани і самозванці.

В один прекрасний день вийшов чоловік зі свого рідного села і попрямував на пошуки свого Вчителя. Йшов він три дні і три ночі і дійшов до найближчого великого села, де, як розповідали, жив один чудовий Майстер. Людина прийшла до Майстра в гості, але розчарувався — не підходив він під той образ Майстра, який людина собі уявляв. Майстер же мовчки спостерігав за гостем, посміхався і запропонував залишитися погостювати на тиждень. Через обумовлений термін, чоловік заквапився, зібрався і вирушив на пошуки Справжнього Майстра.

Так подорожував наш герой десять років, десять місяців і десять днів. Зустрів він сотню Майстрів, гостював у них деякий час і вирушав у дорогу, в пошуках Справжнього Майстра. Нарешті, йому набридло це заняття. Розчарований у своєму заході, чоловік повернувся в своє рідне село.

Так вийшло, що з його приїздом звільнився не вакантне досі місце старости села, і по старшинству нашого героя обрали старостою. Всього лише через тиждень жителі села почали захоплюватися мудрістю і філігранністю в прийнятті управлінських рішень нового старости. А ще через півроку визнали його кращим старостою за останні сто років.

Минуло десять років, і в двері старости постукав уже не молодий, навіть цілком зрілий чоловік і сказав, що шукає Справжнього Майстра, у якого він би міг навчитися керувати людьми мудро, корисно, і, саме головне, на благо і справі, і людям. Однак гостю не вселяв довіри староста, йому здавалося, що Справжній Майстер виглядає інакше. Староста посміхнувся і запропонував йому залишитися на тиждень погостювати.

Автор: Михайло Герасименко

Мрія. Притча українською мовою.

Один пілот летів над Каліфорнією. І він сказав своєму другу:

— Поглянь вниз на це прекрасне озеро. Я народився неподалік від нього, он там моя село.

Він вказав на маленьке село, яка, точно на сідалі, розташувалася на пагорбах неподалік від озера, і зауважив:

— Я народився там. Дитиною я часто сидів біля озера і ловив рибу. Риболовля була моїм улюбленим заняттям. Але в той час, коли я був дитиною, що ловить рибу в озері, в небі завжди літали літаки. Вони пролітали над моєю головою, і я мріяв про той день, коли я зможу сам стати пілотом і керувати літаком. Це було моєю єдиною мрією. Тепер вона здійснилася. І тепер я кожного разу дивлюся вниз на це озеро і мрію про той час, коли я піду на пенсію і знову почну ловити рибу. Адже моє озеро таке прекрасне…